Олександр Сергійович Стігарєв народився 15 липня 1949 року. У 1969 році закінчив Краснокутське льотне училище цивільної авіації. Мав кваліфікацію пілота другого класу і працював другим пілотом у складі 344-го льотного загону 1-го Ленінградського об’єднаного авіазагону Ленінградського управління цивільної авіації.
Загальний наліт пілота становив 5831 годину, зокрема 842 години вночі. На літаку Як-18 він налітав 35 годин, на Ан-2 — 3390 годин, на Ан-24 — 373 години, на Ту-134 — 1875 годин, на Як-42 — 154 години, з них 27 годин уночі.
Перенавчання на літак Як-42 проходив із 12 травня 1981 року до 4 березня 1982 року в Центрі цивільної авіації країн — членів Ради економічної взаємодопомоги в Ульяновську. 7 березня 1982 року його допустили до польотів на Як-42 як другого пілота, зокрема за маршрутом Ленінград — Київ. Термін дії льотного свідоцтва було встановлено до 6 жовтня 1982 року.
15 березня 1982 року Стігарєв пройшов тренування в кабіні Як-42 за програмою підготовки до польотів в особливих умовах. 17 червня 1982 року його перевірили в рейсових умовах на маршруті Ленінград — Київ; перевірку він склав на оцінку «відмінно». Передумов до авіаційних подій у його льотній роботі зафіксовано не було.
За висновком лікарсько-льотної експертної комісії від 6 жовтня 1981 року Олександр Стігарєв був придатний до льотної роботи. Квартальні медичні огляди він пройшов 6 січня та 6 квітня 1982 року. У день останнього рейсу передпольотний медичний контроль було проведено о 7 годині 30 хвилин, після чого його допустили до польоту.
28 червня 1982 року Олександр Сергійович Стігарєв виконував обов’язки другого пілота літака Як-42, який здійснював рейс № 8641 за маршрутом Ленінград — Київ. Він загинув у катастрофі разом з іншими членами екіпажу та пасажирами. На момент загибелі йому було 32 роки. Похований у братській могилі екіпажу на Кладовищі пам’яті жертв 9 січня в Санкт-Петербурзі.
