Любов Володимирівна Шиян народилася 11 лютого 1952 року в селі Требухів Броварського району Київської області в родині токаря та листоноші.
Закінчила десятирічну школу в рідному Требухові. Після школи працювала маляром-штукатуром на заводі «Арсенал» у Києві, згодом — на заводі «Торгмаш» у Броварах.
1972 року Любов Володимирівна вийшла заміж за Віктора Миколайовича Шияна (1950–2003). Того ж року в подружжя народився син Віталій, а 1974 року — донька Світлана.
Останнім місцем її роботи була Київська міська клінічна лікарня № 3. За спогадами доньки, Любов Володимирівна працювала там лаборанткою травмпункту.
Донька Світлана згадує життя матері як нелегке, сповнене праці й турботи про сім’ю. Любов Володимирівна намагалася забезпечувати дітей та заробляти кошти на будівництво нового дому. Їздила на заробітки до Мурманська, де торгувала ягодами. В останню подорож вона вирушила, повертаючись із Мурманська додому…
Любов Володимирівну Шиян поховали в її рідному селі Требухів, поруч із батьками.
Двоє дітей, 1972 та 1974 років народження, залишилися без матері. Після її загибелі вони жили з батьком. За спогадами Світлани, на обох дітей держава призначила пенсію в розмірі 50 рублів.