1 травня 1952 року Новела Серпіонова вела концерт із малого павільйону Київського телецентру — «студії Б». У програмі виступили солісти Київського театру опери та балету імені Тараса Шевченка Елеонора Томм, Ніна Костенко, Юлія Чурюкіна й Микола Євстій, а також артисти ленінградської естради Шуров і Рикунін. Ця трансляція стала однією з перших власних студійних концертних програм українського телебачення. У публікації газети «День», присвяченій історії Київського телецентру, Серпіонову названо першим диктором Українського телебачення [4].
Збереглося кінодокументальне свідчення її роботи. У сюжеті «Київський телевізійний центр» кіножурналу «Радянська Україна», № 64 за грудень 1952 року, Серпіонова з’являється перед камерою та оголошує виступ співачки Єлизавети Чавдар, яка виконує «Вальс Венери» з опери Миколи Лисенка «Енеїда». Цей фрагмент описаний у дослідженнях Анастасії Іщенко та в навчальному посібнику Анастасії Литвиненко «Становлення українського телебачення: маловідомі сторінки історії (1939–1969)». У посібнику на сторінці 110 опубліковано кадр із підписом «Новела Серапіонова під час ефіру, 1952 р.» — фото 39 [2; 3].
На збереженому фрагменті дикторка вітається словами: «Добрий вечір, товариші радіоглядачі». Таке звертання передає особливість раннього телебачення, яке переймало прийоми роботи радіоефіру. Серпіонова була серед тих, хто переносив досвід радіодикторів у нове середовище, де глядач уже не лише чув голос, а й бачив людину перед камерою [2].
Телевізійний період її діяльності був нетривалим. За дослідженням Анастасії Іщенко, 1953 року Серпіонова повернулася до роботи на радіо. Авторка пов’язує з цим те, що в подальших оглядах історії телебачення її ім’я згадували рідше, ніж імена Ольги Даниленко та Олени Ніколаєвої. Водночас збережена кінохроніка підтверджує участь Серпіонової в роботі Київського телецентру вже 1952 року [2].
Подальша професійна діяльність Новели Юхимівни була пов’язана з Українським радіо. Про впізнаваність її голосу свідчать спогади заслуженого журналіста України Григорія Южди. У публікації «“Говорить Київ!”. Слухає світ» від 18 листопада 2024 року він згадував, що з дитинства знав прізвища радіодикторів, серед яких була Новела Серпіонова, і намагався наслідувати їхню манеру ведення ефіру. Для майбутнього радіожурналіста ці голоси були взірцем української літературної мови [5].
Журналіст Борис Бахтєєв у статті від 4 лютого 2009 року також згадував Серпіонову як одну з найкращих дикторок Українського радіо. За його спогадом, повідомлення про її смерть з’явилося в газеті «Вечірній Київ», де її ім’я було надруковане в траурній рамці [6].
Пам’ять про Новелу Серпіонову збереглася у спогадах слухачів Українського радіо, наукових дослідженнях та кадрах ранньої телевізійної хроніки. Ці джерела засвідчують її місце серед перших українських телевізійних дикторок і представниць радіодикторської школи.
Разом з Новелою Юхимівною у авіакатастрофі загинув її чоловік Олександр Тимофійович Рубцов.
Джерела:
- Мащенко І. Г. Диктор // Енциклопедія Сучасної України. 2007. Електронна версія статті.
- Іщенко А. І. Становлення дикторської моделі в телеефірі: український досвід // Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. 2018. № 4 (36). С. 51–57. Повний текст, PDF.
- Литвиненко А. І. Становлення українського телебачення: маловідомі сторінки історії (1939–1969). Київ: Навчально-науковий інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, 2023. Див. с. 46–47, 108–111; фото 39 на с. 110. Посібник, PDF.
- Микита Хрущов: «Київський телецентр буде в центрі Хрещатика…» // День. Публікація.
- Южда Г. «Говорить Київ!». Слухає світ // Грінченко-інформ. 18 листопада 2024 року. Спогади.
- Бахтєєв Б. Шаловливые были детки… 4 лютого 2009 року. Архів «Детектора медіа». Публікація.