Народився 9 липня 1957 року в селі Нестерівка Маньківського району Черкаської області (Україна) в родині колгоспників.
У 1974 році закінчив середню школу. За роки навчання неодноразово нагороджувався грамотами за відмінне навчання та активну участь у шкільному житті. Того ж року вступив до Одеського інституту інженерів морського флоту, де навчався за спеціальністю «Механізація портових перевантажувальних робіт».
У 1979 році закінчив інститут і здобув кваліфікацію інженера-механіка. Після навчання за розподілом був направлений до Ленінградського морського торговельного порту. Працював на посаді механіка вантажного району, а згодом був призначений старшим інженером порту.
28 червня 1982 року Анатолій летів додому у відпустку. Він мав вилетіти раніше, проте поїздку довелося відкласти, оскільки його обрали членом виборчої комісії.
Анатолія Петровича поховано в рідному селі.
Потерпілим було визнано батька Анатолія — Петра Тимофійовича. Ні про судовий процес у Москві, ні про винесений авіаконструкторам вирок родина загиблого нічого не знала до 2014 року.
Згадує брат Анатолія — Іван:
Версій авіакатастрофи було кілька. Говорили, нібито літак збила навчальна ракета, та й ще щось. Про справжню причину трагедії ми дізналися лише з матеріалів групи «Ленінград — Київ. Перерваний політ», і це стало для нас справжнім потрясінням.
Жодної допомоги від держави ми не отримували. Держава виявила шокуючу байдужість до страшного горя своїх громадян. Я не знаю подробиць, але колеги мого брата самі зібрали на похорон 300 рублів. Вони були єдиними людьми, які розділили горе нашої родини. Мій брат був доброю, чуйною та працьовитою людиною. Він завжди був готовий усім допомогти, підтримати.
Трагічна загибель Толі сильно вплинула на долю нашої родини. Було непоправно підірвано здоров’я нашого батька (він помер у 1993 році), згодом помер і наш другий брат. Минуло вже багато років, але я досі не можу змусити себе змиритися з долею та обставинами того, що сталося…