Ленінград — Київ
Перерваний політ

Валерій Віталійович Гудков народився 31 жовтня 1953 року в місті Красний Луч Луганської області України в родині шахтаря.

У 1959 році через хворобу батька родина переїхала до села Рассвет Тарумовського району Дагестанської АРСР. З 1961 до 1971 року Валерій навчався в середній школі № 11 міста Кизляр Дагестанської АРСР. 1 листопада 1971 року був призваний до лав Збройних сил СРСР. Військову службу проходив у Північно-Кавказькому військовому окрузі, в місті Камишин Волгоградської області. У 1972 році вступив до Ворошиловградського вищого військового авіаційного училища штурманів. 13 вересня 1975 року одружився з Людмилою Гудковою. У 1976 році в подружжя народилася донька Юлія. У 1976 році закінчив військове училище за спеціальністю «військовий інженер-штурман». Після завершення навчання разом із родиною був направлений для подальшого проходження військової служби до Сєвєроморська-3 Мурманської області. Рейсом № 8641 Ленінград — Київ прямував у відпустку до Житомира. Там на той час перебувала його родина у зв’язку з хворобою тещі. Похований у селі Рассвет Тарумовского району Дагестану (Росія).

Спогади доньки Юлії

Зазвичай ми — тато, мама і я — завжди літали у відпустку разом, але 28 червня 1982 року все склалося інакше… Після катастрофи наша родина отримала від радянської держави страхову виплату в розмірі 300 карбованців і мінімальну пенсію для мене. За розповідями та спогадами татових сестер, його матері Раїси Йосипівни, дружини Людмили, сестер дружини, колег і друзів, він був надзвичайно життєрадісною, веселою, турботливою, доброю та всебічно розвиненою людиною. На момент його загибелі мені було лише шість років, але я добре пам’ятаю його батьківську турботу й любов. Пам’ятаю його творчою людиною. Тато гарно малював, грав на гітарі, співав, захоплювався радіоелектронікою. Ми з мамою втратили турботливого й люблячого батька та чоловіка. Від тієї трагічної дати минуло дуже багато часу, а біль утрати не вщухає. Сумуємо й пам’ятаємо його…