СПОГАДИ ТЕТЯНИ ПОДЛЕСЬКОЇ — КОЛЕГИ ЗАГИБЛИХ ПАСАЖИРІВРЕЙСУ ЛЕНІНГРАД — КИЇВ
Випадково знайшла створену вами групу пам’яті загиблих в авіакатастрофі Ленінград — Київ. Побачила у списку імена та прізвища своїх колег — Лілії Журавльової, Олега Клеца та Геннадія Григоренка. Вони жили в місті Миколаєві, працювали на заводі «Екватор». Мені на той час було 24 роки. Пам’ятаю, як раптом із Києва почали уточнювати списки відряджених працівників. Заводом поповзли чутки, що хтось загинув…
Ліля Журавльова працювала зі мною в одному цеху. Молода, красива… В одного з її синів були проблеми зі здоров’ям. Їй оформили відрядження до Ленінграда, щоб вона змогла відвезти медичні документи якомусь професорові. Олегу Клецу оформили відрядження, щоб молодий хлопець зміг побачити Ленінград. Йому було 18 років, і я дуже добре його пам’ятаю. Геннадія Григоренка я не знала особисто, лише в обличчя, зате добре знала його маму. Вона працювала у відділі кадрів нашого заводу.
Три дні невідомості, усе було на рівні чуток і припущень. У п’ятницю ввечері стало остаточно відомо, що наші співробітники загинули в авіакатастрофі. У суботу я поїхала додому, до Херсона, у відпустку, а наступного тижня всіх трьох ховали. Урочиста траурна церемонія відбувалася в клубі заводу. Для всіх нас це був сильний шок. Ми потім ще довго обговорювали все, що сталося. Звісно, усієї правди про те, що трапилося, ми не знали. Лише тепер, з Інтернету, я змогла докладно дізнатися про причину катастрофи.
Усі троє загиблих поховані поруч — на міському кладовищі Миколаєва. Коли проходжу повз, завжди зупиняюся. Сумно дивитися на молоді усміхнені обличчя. На могилі Лілі Журавльової довгий час стояв скромний обеліск, а нещодавно з’явився сучасний пам’ятник із чорного мармуру, на якому вона така красива, усміхнена. У неї залишилося двоє синів, яких виховувала бабуся. Мама Геннадія Григоренка дуже підупала після смерті сина, не змогла оговтатися від втрати. Вона ще деякий час працювала, але згодом вийшла на пенсію. Батьки Олега Клеца після загибелі сина продовжували працювати на заводі. Їх я знала мало.
Минуло майже 40 років, а промайнули вони, наче один день…
