Народилася 19 січня 1951 року в м. Магадан (Російська Федерація) в родині гірничого інженера та домогосподарки. Дитинство провела на Далекому Сході та Півночі Росії, де працювали її батьки.
У 1969 році закінчила середню школу, після чого її родина повернулася в Україну.
У 1969–1970 роках працювала кресляркою науково-конструкторського бюро Інституту електрозварювання ім. Патона АН УРСР.
У 1970 році вступила на кафедру слов’янських мов філологічного факультету Львівського державного університету ім. І. Я. Франка.
У 1973–1974 роках як найкраща студентка курсу навчалася на філологічному факультеті Варшавського університету (Республіка Польща). Була призеркою Всесоюзного конкурсу студентських робіт, присвяченого життю та діяльності Г. Димитрова.
У 1976 році вийшла заміж за студента Львівського політехнічного інституту Еміла Бенатова. Того ж року в подружжя народився син Данило.
У 1977 році закінчила навчання у Львівському державному університеті. Того ж року вступила до аспірантури на своїй кафедрі, яку закінчила у 1980 році. Під керівництвом професорки Н. Ф. Копистянської підготувала дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук на тему «Балада в болгарській літературі 20–30-х років ХХ століття».
З 1981 року і до своєї загибелі працювала викладачкою кафедри російської мови підготовчого факультету для іноземних громадян Київського інституту інженерів цивільної авіації (КІІЦА).
У червні 1982 року перебувала у відрядженні в Ленінграді з метою попереднього захисту кандидатської дисертації в Ленінградському державному університеті ім. А. А. Жданова.
Похована на Совському кладовищі (м. Київ, Україна).
За відгуками колег і друзів, Ірина Бенатова була блискучою фахівчинею. Крім рідної української мови, вона досконало володіла російською, болгарською, польською, чеською та англійською мовами. Ірина була надзвичайно доброю, ніжною та вразливою людиною…
Після порушення кримінальної справи у зв’язку з авіакатастрофою літака Як-42 потерпілою було визнано матір Ірини — Тамару Петрівну. Слідчі побіжно ознайомили її з матеріалами справи та повідомили, що найближчим часом справу буде передано до суду, а всіх родичів загиблих викличуть до Москви для участі в судовому засіданні. До суду, звісно, запросити забули… Про вирок винуватцям катастрофи Тамара Петрівна дізналася від колег Ірини по КІІЦА. Про причину трагедії їй розповів онук через багато років.
Радянська держава оцінила загибель своєї громадянки у 300 карбованців, а також призначила синові Ірини пенсію в розмірі 35 карбованців на місяць, яку справно виплачувала Данилові до розпаду СРСР у 1991 році.
Попри «чуйну турботу партії та уряду», а радше всупереч їй, Тамара Петрівна змогла успішно виростити, виховати, дати освіту своєму онукові та допомогти йому знайти власний шлях у житті. Але біль страшної втрати й не менш страшної державної байдужості ніколи не полишав її.
Обрана бібліографія:
1. Бенатова И. М. Баллада в болгарской литературе 20-30-х годов ХХ столетия (монографія) [Архівовано 19 червня 2016 у Wayback Machine.]. — Львов, 2015. ISBN 978-617-607-764-0.
2. Бенатова І. М. Лірична балада Н. Й. Вапцарова //«Проблеми слов’янознавства», випуск 23, Львів, 1981.
3. Бенатова І. М. Героїчне і трагічне в тематиці болгарських балад 20-х років (на прикладі вересневої поезії)//«Проблеми слов’янознавства», випуск 25, Львів, 1982.
4. Бенатова И. М. К вопросу о взаимодействии жанров (балладные элементы в поэме Г. Милева «Септември»)// «Вісник Київського університету»: Літературознавство. Мовознавство, випуск 24, Київ, 1982.
5. Бенатова И. Мотивът на ботевата балада «Хаджи Димитър», отразен в творчеството на Теодор Траянов, Гео Милев и Николай Хрелков// «Литературна мисл», кн.1, София, 1982.
6. Бенатова І. М. Жанрові особливості болгарської балади 20-30-х років ХХ століття //«Радянське літературознавство», № 9, Київ, 1983.